інстинкт

інстинкт
ІНСТИНКТ (від лат. instinctus - спонука, імпульс) - сукупність складних, спадково зумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов існування. Первинні уявлення про І. з'явилися ще в античній філософії, де він ототожнювався з "нижчими формами душі" у тварин і протиставлявся вищим душевним проявам людини та людському розумові. Історично І. розглядався як природна основа біологічно важливих спонук, а поняття І. протиставлялося також набутим формам поведінки, навчанню, раціональному, розуму тощо. Якщо поведінка тварин розглядалася як сукупність І., то людська поведінка тлумачилася як комбінація "сліпих" І. та раціональної думки. У психологічних теоріях Фройда та Мак-Дугалла І. ототожнювався з ірраціональними силами, нездоланними мотивами поведінки, спрямованими на досягнення цілей. Інстинктивним проявам поведінки відповідають певні емоції. Дарвін запропонував визначати І. як елементи поведінки, що можуть успадковуватися і є продуктом природного добору, який постійно еволюціонує разом з іншими ознаками та проявами життєдіяльності тварин. Ідеї Дарвіна склали основу класичної етології Лоренца та Тінбергена (1937). Згідно з нею, багато типів поведінки тварин сформовані на основі низки комплексів фіксованих дій, що є характерними для тварин даного виду і переважно детерміновані генетично. Згодом І. почали розглядати як одну з форм адаптивної поведінки, на яку, подібно іншим генетичним ознакам, діє природний добір. На основі новітніх даних етології та генетики створено сучасну концепцію генетично обумовленої поведінки, яка дозволяє описувати та аналізувати структуру поведінки без вживання поняття "І.".
Т. Гардашук

Філософський енциклопедичний словник / НАН України, Ін-т філософії ім. - К. : Абрис (Бібліотека Державного фонду фундаментальних досліджень). . 2002.

Игры ⚽ Поможем решить контрольную работу

Смотреть что такое "інстинкт" в других словарях:

  • інстинкт — у, ч. 1) біол. Складні природжені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні й внутрішні подразники. || Вроджена, типова для кожного виду тварин здатність до виконання певних доцільних дій у відповідь на зміни… …   Український тлумачний словник

  • інстинкт — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • інстинкт — тинкту, Ол. Вроджена здатність всього живого до виконання певних доцільних дій; отяг до чого небудь; підсвідоме чуття …   Словник лемківскої говірки

  • Свидомые — (укр. свiдомi от польск. świadomi «сознательные») или национально свидомые; иногда свидомиты[1][2][3][4] укоренившееся за постсоветское время прозвище украинских националистов[1], термин[5] …   Википедия

  • Свидомый — Свидомые (укр. свiдомi от польск. świadomi «сознательные») или национально свидомые; иногда свидомиты[1][2][3][4] укоренившееся за постсоветское время прозвище украинских националистов[1], термин[5] …   Википедия

  • розум — у, ч. 1) Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об єктивну дійсність. || з означ. Певний склад, характер мислення. || Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого небудь. •• Дохо/дити свої/м (вла/сним) ро/зумом… …   Український тлумачний словник

  • стадний — а, е. 1) Який живе стадом, у стаді; який збирається в стадо. || Власт. стаду, породжений життям у стаді. Стадний інстинкт. 2) перен. Який визначається несвідомим підкоренням індивідуальної поведінки поведінці юрби. Стадне почуття …   Український тлумачний словник

  • стадність — ності, ж. 1) Стан і властивість за знач. стадний 1). Інстинкт стадності. 2) перен. Несвідоме підкорення індивідуальної поведінки поведінці юрби …   Український тлумачний словник

  • танатос — а, ч. 1) міф. Бог – уособлення смерті. 2) Інстинкт смерті в теорії особистості З. Фрейда …   Український тлумачний словник

  • хижацтво — а, с. 1) Інстинкт, поведінка, спосіб життя хижака (у 1 знач.). 2) перен. Характер дій, учинки, властиві хижакові (у 2 знач.); насильство, експлуатація. 3) перен. Згубне ведення господарства, грабіжницьке використання чого небудь. 4) рідко. Збірн …   Український тлумачний словник

  • чуття — я/, с. 1) Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення. || Інстинкт живих істот. || Фізичний стан, за якого людина здатна свідомо відчувати те, що її оточує; свідомість. || Те саме, що відчуття 3). •• О/ргани чуття/ чутливі органи людини й …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»